Дитячі перлини

Мій котик

Котику сіренький.

М’якенький животик.

Ти ж такий маленький,

Ще й поламаний хвостик.

Колись ти станеш

Товстим і ледачим…

Назву тебе «Малюком»,

А там побачимо.

Мій малюк,  в порівнянні

З іншими котами,

За рік набрав вагу

Аж до 5 кілограмів.
                      Свистун Варвара. 5 клас

Ода Магдалинівщині.

Магдалинівщина – рідний серцю край.

Я люблю тебе, і ти це знай.

Найкраще місце на землі,

Де живуть поети й трударі.

          Прославив наш край і Віктор Садиленко,

          Справжній патріот Магдалинівки.

          Він писав і гуморески, і поеми,

          Збірки в нього є на різні теми.

Знає про тебе вся Україна.

Гордиться тобою кожна людина.

Славишся ти високими врожаями

І пишними смачними короваями.

          Найбагатше товариство – «Агро-Овен».

          До нього звертається кожен.

          Тут допоможуть і словом, і ділом.

          І залишимся  задоволені ним ми.

Для школи – це найперший помічник.

Екскурсії, олімпіади, спортивні змагання –

До «Овена» звертаємося без вагання -

І виконуються всі наші бажання.

          А скільки славних людей тут працює

          І своїми подвигами нас дивує.

          Це і Віктор Заворотній і Любов Ворона

          Для всіх це люди відомі.

Не менш відоме товариство «Агро-Ленд».

Керівник у них – великий авторитет.

Працювати тут подобається всім.

І керівництво пишається цим.

           Я навчаюся у Жданівці й живу,

          Школу дуже я свою люблю.

          А директором у нас – Олександр Крячун.

          Він, немов насправді,  двигун.

А які в нас гарні вчителі!

Їм уклін мій до самої землі!

Дають вони  міцні знання.

Це дуже добре – знаю я.

          Будем гарно всі навчатися,

          І ви будете нами втішатися.

          Добрими і чуйними зростаєм,

          Рідний край щоденно прославляєм.

Магдалинівка – перлина України!

І нею пишається наша країна.

Тож бажаю їй і свят, і перемог!

Процвітання хай пошле їй Бог!

                              Староконь Юлія. 8 клас

Осіння елегія

За вікном дощ… Мокре  листя  кружляє і в повільному вальсі плавно спадає до ніг…  В Києві осінь…

Сьогодні вихідний, подружки роз̓їхалися додому, а я залишилася у гуртожитку.  Передзвонила мамі і тату, дізналася як там бабуся. Мої найрідніші, подумки я завжди з вами. Як мені не вистачає зараз вашого ніжного погляду,  смачного чаю з гарячими пиріжками, відвертої розмови…

Ось уже другий рік я навчаюся в Києві. Професія, якою  оволодіваю, на мою думку, найгуманніша, найцікавіша і найпотрібніша.  Я вирішила, як матуся,  стати вчителькою.

За вікном дощ… Високі будинки… Нескінченний потік машин…

Закриваю очі і… я далеко звідси. Безкраї лани… Тихі плеса ставків… Найродючіші чорноземи… Плакучі верби… Рідний Магдалинівський край. Край, оспіваний в піснях і віршах, змальований самобутніми художниками.  Скільки про тебе я знаю і скільки відкривається нового щодня, щогодини. Ти справжня перлина  і окраса Дніпропетровщини. Скількох прекрасних людей ти виплекала і випустила у відкрите плавання.  

Знову закриваю очі і… я вдома.  Рідна Жданівка… Хата, яка потопає в чарівних маминих квітах… Червоні яблука в татковому саду… Тут все таке рідне, до щему знайоме. Де ще так ніжно пахне степ, лагідно гріє сонечко, чарує серце спів солов’я?! Тут я народилася, тут пролетіли безтурботні роки мого дитинства. Сюди постійно лину подумки і мрію повернутися після навчання.

Багато гарних людей можуть з гордістю сказати, що родом вони із Жданівки. А я згадую дідуся - Удовика Станіслава Миколайовича. Він, як міцне коріння могутнього дуба, на якому є і моя гілочка, що надійно зігрівається і оберігається.

Усі, хто знав мого дідуся, згадують його лише добрим словом. Час лікує, все минає, загоюються рани, але біль щоразу нагадує про те, чого забути неможна. Як не вистачає нам усім дідусевої поради, його щирої посмішки та  надійного плеча.

Коли йдеш затишними вулицями села, то скрізь відчувається присутність дідуся. Ось будинки, які будувалися під його керівництвом. А ось приміщення колишнього ПТУ, де дідусь був директором. А в обійсті, де душа в душу прожили вони з бабусею майже 40 років, присутність дідуся  в кожному куточку.

Тільки  добро, справедливість, любов до свого краю вкладали в душі своїх дітей мої найрідніші дідусь і бабуся. А ще вчили не боятися труднощів, долати перешкоди і всі свої сили віддавати на благо людям. Так і їхні сини та донька  виховують своїх дітей.

Рідна домівка… Що може так зігрівати, радувати, заспокоювати і непокоїти… Скільки спогадів, роздумів, поривань… І найпрекраснішим у цьому світі є те, що є місце, де тебе чекають, тебе розуміють, тобою пишаються. А я втішаюся тим, що народилася у найпрекраснішому краї, ім’я якому – Магдалинівщина! 

За вікном дощ… Мокре  листя  кружляє і в повільному вальсі плавно спадає до ніг…  В Києві осінь…  
                                                      Байбуз Марина. Випускниця школи.